\/ Степ та воля — козацька доля.

\/ Аби була булава, то найдеться голова [прадавні українці з прадавніми слонами бл. 20 тис. років тому].

\/ "Герб Індоукраїни"... Горе тому козакові, нема сіна лошакові [аби хоч слона прогодувати].

\/ До булави треба голови.

\/ Козак з бідою, як риба з водою. - Одна зі спроб реконструкції підводного човна.

\/ Козак як голуб: куди не полетить там і пристане.

\/ Твердий козак — все перебуде.

\/ Ти козак, тільки шапка не так.

\/ Козак з біди не заплаче.

Козаки, прибувши до турецького султана, подарували йому табунець коней, кажучи, що кращих у свiтi нема.
- А у мене недалечко пасеться табун нiчим не гiрший - заперечив султан.
- Яке там пасеться! - вiдповiв запорожець. - А цих ми б де взяли?
<<<>>>
Громадянська війна... Україна... Село зайняли махновці... У найбагатшій хаті оселилися Батько та його дещик. Батько сидить та нудьгує, зайнятися нічим. Тут заскочив і хлопець.
- Грицько!!!
- Шо?
- А що то в кутку чорніє, то не жид?
- Та ні, то рояль...
Батько підходить до рояля, піднімє кришку та запитує:
- А що це таке, біле та чорне?
- Так то клавіші.
- А з чого їх зроблено?
- Та зі слонової кістки!
Той обурено:
- От кляті, слоненятко замордували!!!
<<<>>>
Шановний Джордж Буш!
Усама Бен Ладан ховається в будинку моєї тещі (члена талібану з 1996 року). Веду запеклі бої. Прошу надати підтримку шляхом бомбування з повітря!
<<<>>>
Йде з’їзд народних депутатів. З останнього ряду до Президії пролазить чоловік:
- Панове, розступіться трохи, мені не видно…
- Можливо, вам бінокль дати?
- Ні, дякую, у мене з оптичним…
<<<>>>
2050 рік, Сибір, околиця Української Імперії. Хутір, на хуторі стоїть стара велика хата-мазанка. У хаті сидить старий українець, справжнісінький козарлюга: оселедець, шаровари, вишита сорочка. Їсть він собі великою ложкою вареники зі сметаною, але раптом десь поруч якісь крики пролунали. Козак повільно підвівся, вийшов у сіни. Одягнув кожуха й шапку, зняв із кілочка кріса й вийшов надвір.
За вікном пролунали два постріли, відчиняються двері, козак заходить у хату, роздягається і знову спокійно сідає за стіл до ще теплих вареників.
Голос за кадром: «Ці кляті ведмеді вже настільки знахабніли, аж почали до людських осель підбиратися!»

P.S. При підготовці "приколу" використано прислів'я та приказки зі збірки М. Номиса.