Приколи

Мене цікавить питання: "Хто визначає, що корм для котів став смачнішим"?

Скачет олень по лесу. Смотрит – заяц на пне сидит, в носу ковыряет. Олень к нему подбегает:
– Заяц, посмотри какие у меня стройные ноги – я самый быстрый зверь в лесу.
Заяц, не замечая его, в носу ковыряет.
– Заяц, посмотри какие у меня ветвистые рога – я самый красивый зверь в лесу.
Заяц отрывается от своего занятия и говорит:
– А зато я богат духовно…

Встречаются два кота. Один жирный, здоровый, лоснящийся. Другой тощий, драный, грязный. Толстый говорит:
- Слушай, вот на тебя посмотришь и думаешь, что в стране голод!
Тощий:
- А на тебя посмотришь и думаешь, что ты-причина!

Представь, почему мой водитель на работу опоздал! У него частный дом и туалет типа сортир. И вот они недавно завели котёнка. Сашка с утра, уже вышел на работу, решил зайти в туалет. Открывает дверь, а котёнок туда пулей заскочил - и упал в дырку. Чудом уцелел, сам выплыл и вылез по стенке. И всё б не смертельно, но этот котёнок же вылез - и ОТРЯХНУЛСЯ... (с)

Разговаривают друзья:
- Кота своего жалко. Орёт, секса хочет. Представь - у тебя секса бы не было.
- Ужас, нет секса и вместо рук - лапы с когтями.

Жили в одній хатинці Ведмідь, Вовк і Заєць. У Ведмедя була заначка горілки. Якось раз пішов він у ліс, а Вовк з Зайцем залишилися вдома. Заєць підходить до Вовка і каже:
- Давай вип'ємо!
- Та ти що, Ведмідь нам потім голови поламає.
- Нічого, коли він стане про горілку питати, ти, головне, очі побільше зроби, мовляв, і не бачили її навіть, а там як-небудь викрутимося.
Випили вони ведмежу заначку. Увечері Ведмідь виявив пропажу і запитує:
- А де моя горілка?
У Вовка очі по п'ятаку, а Заєць йому й каже:
- Ну що оченята випнув, розказуй все дядькові Міші!

Бичачі вигадки
Пасовище. На ньому бик і корова. Спека, робити нічого, бика млості б'ють. Нарешті вигадує.
— Слушай, корова, — каже, — видишь вот тот дуб?
— Ну вижу, а че?
— Делать то все-равно нечего, давай так: ти подойдешь к дубу, упрешься него рогами, а я разгонюсь і в тебя ка-ак запердолю!..
— Хм... Ну давай.
На підішла корова до дуба, уперлася рогами, потім озиртається назад (попід ноги) і бачить: на неї стрімголов несеться здоровенний бицюра. Корова, сама до себе: Ого - нет. Я че дурная - такой бичара! — і в останню мить відходить від дуба, а бик з розгону врізається головою в дуб, непритомніє і валиться на землю...
Але поволі оклигує, — бачить повз нього їжачок сіпотить. Питає бика:
— О, бицю, а ти чого це тут лежиш?
— А чьо нам, бикам, — на*бемся и лежим...