Если посмотреть на наше светлое будущее через черные очки, то получается не так страшно.
Если посмотреть на наше светлое будущее через черные очки, то получается не так страшно.
1. Примета дня. Если в пределах прямой видимости вы не видите, как «Вона працює», значит, вы за границей.
- Тьотя Люба! А Ви знаєте, що Ваш син - голубий?
- ШО?! ЗА ЯНУКОВИЧА ГОЛОСУВАВ?!!
- Та ні! В хорошому смислі цього слова...
За те, що Верховна Рада постійно розпускається, народ ласково прозвав ії «ДІМ РОЗПУСТИ».
Очередная инъекция в экономику на поверку оказалась все той же клизмой.
- Іване, пора тобі женитися.
-На кому?
-Та хоч би на Гапчиній Марії.
-Не подобається мені Марія...
-То на Миколовій Галі.
-І Галя мені не подобаєься.
-То хто ж тобі подобається?
-Володя...
-Тю... Так він же – москаль!
Сьогодення. Україна. Черкаська область. Селище міського типу. Над полем літає кукурузник і орошує його.
Двоє дядьків уважно стежать за літачком, сидячи в тіньку та смакуючи свіженьким сальцем,
пахучим українським хлібом та кришталево-чистою самогоночкою. Раптом літачок губить контроль і
вдаряється в житлову двоповерхову споруду обабіч поля.
Збиває балкон і з поламаними крилами падає перед під`їздом. Хвилина мовчання, після якої дядьки перезирнулись:
- І що ви на це скажете, куме? - питає один другого.
- Та що тут казать! ЯКА КРАЇНА - ТАКИЙ І ТЕРАКТ!!!
Дзвінок в виборчу комісію:
— Я хотів би стати президентом.
— Ви що, ідіот?
— А це обов"язкова умова?..
— Куме, що це ви комуняк з дробовика стріляєте, це ж довго та неефективно, візьміть у мене кулемета.
— Е, куме, вибачайте, але маю час і маю натхнення.
Дзвінок Путіну
Дзвінок. Путін знімає слухавку.
- Гальо, пане президенте, ту Місько зі Станіславова! Телефоную, жеби вам вповісти, же ми ту вам офіційно війну декляруємо.
- Хорошо, Миша. Это важная новость. А большая у Вас армия?
- Ну, зараз… (рахує) Я, Влодко, сусід Стефко і всі, шо ту в преферанс грали. То нас разом вісім.
- Должен признаться, Миша, что у меня в Армии 100 тысяч человек, которые только ждут моего приказа.
- Холєра ясна, я зара вам віддзвоню.
(за якийсь час)…
- Гальо, прошу пана президента, стан війни не скасовано! До нас
приєдналося ше штири хлопаки з сусідньої кнайпи.
- Должен сказать тебе, Миша, что после последнего нашего разговора я
увеличил армию до 200 тысяч человек!
- Най го холєра вхопе! Я ще зателефоную.
(за якийсь час)
- Слава Йсу, пане Путін! Я сі тєжко вибачєю, але мусимо ся вицофати з тої войни.
- Неужели? Очень жаль. А почему это вы вдруг передумали?
- Ну, ми ту посиділи за пару гальбами пива, так си між собов порадили,
і вздріли, же аж ніяк не зможемо нагодувати 200 тисяч плєнних.