Мир так жесток, что часто даже носки не могут найти себе пару
Субота, десята година вечора, київська підземка.
Розмова чоловіка (ч) та жінки (ж), обом трохи за 30.
Ч: (благаючи вже) Ну, давайте ви хоча б на чай зайдете!..
Ж: Не хочу я вашого чаю. В мене вже й так троє дітей...
Дві дачниці:
- Михайлівна, як твій старий пень поживає?
- Та помер він. Пішов на грядку нарвати петрушки для салату, там його і схопило серце. Інфаркт отримав…
- О Боже! Ну а ти що?!
- А що я?! Довелось салат кропом заправляти…
Суддя, який розглядав питання про розлучення, питає жінку:
- Якщо ваш чоловік не називатиме більше вас старою коровою, ви будете жити з ним і надалі?
- Так.
Суддя – до чоловіка:
- Ви не будете більше називати дружину коровою?
- Ні.
- Справу закрито, – каже суддя.
Чоловік – дружині:
- Йдемо додому, а то як вріжу поміж роги!
Якщо тобі зрадила дружина і ти збираєшся стрибнути з десятого поверху, не забувай – у тебе роги, а не крила.
- Эдвард, где ты был?
- Бегал...
- Странно, а почему вся футболка в крови...
- Догнал...
Только мы можем ехать в старой шестерке и обсуждать недостатки «Лексуса" :-)
Дивна закономірність – чим ближче до стоматологічного кабінету, тим зубна біль все менша.
Встречаются два мужика:
- Ну, где твоя дама, с которой ты по объявлению познакомился?
- Мы расстались…
- Что так?
- В объявлении было написано «183». Я думал это рост, а это вес!