Приколи

Антон: полностью согласен с г-ном Алексеем
Алексей: я не г-но((

ВОТ ТАК МЫ ЖИЛИ :
копейка — коробка спичек.
2 копейки — позвонить девушке.
3 копейки — стакан воды с сиропом.
4 копейки — позвонить девушке и один раз не туда попасть.
5 копеек — стакан семечек, маленький, черненьких таких семечек.
22 копейки — мороженое шоколадное, «Ленинградское»…
56 копеек — один доллар.
1 рубль 12 копеек — два доллара.
2.87, 3.62, 4.12 — три бутылки водки.
8.80 — ночью на такси до вокзала и обратно. По дороге купить цветы девушке, дать таксисту на чай и три рубля потерять.
44 рубля — стипендия. Просто бешеные деньги. 160 рублей — цель жизни. Можно «грязными».
5 тысяч — «Жигули».
10 тысяч — «Волга».
15 тысяч — десять лет с конфискацией.
1 миллион — нет такой цифры...

В ресторане джентльмен заказывает одну порцию виски, затем вторую, затем третью, в конце-концов заплетающимся языком просит принести четвертую, на что официант ему говорит:
- Простите, сэр, но, по-моему, вам уже достаточно!
- Простите, но я все прекрасно соображаю и вижу.
- И что же вы видите, сэр?
- Я вижу, как в открытую дверь входит кошка и вижу, что у нее два глаза!
- Сэр! Но эта кошка уходит!...

Заговор от комаров: Прячешь голову под подушку и приговариваешь:
«Я не мясо, я не кровь… Я - обычная морковь»

Hе дайте cебя обманyть в дpyгом меcте - покyпайте y наc!

Наум Грач поїхав до родичів до Києва. Повернувся у Жмеринку і розповідає:
– І шо казать, у Києві такі жівут і помірают нє так, как в нас... Вміраєт Суркіс, погода – як на курортє! Похоронна процесія – 50 „мерсів”, куча родичів, друзів!
– Вміраєт нє такой баґатий пуріц, а так трохі бєднєє. Погода теж хороша, но вжє нє такая. Гроб вєзут вжє у автобусє, похоронна процесія – штук 20 машін і нє такіх козирних...
– А єслі вмирає такой сібє обичний чєловєк, погода так сібє... Всє їдут в одном автобусє, родичєй мало...
Наума запитують:
– А шо, когда уміраєт совсєм бєдняк?
– Когда вміраєт бєдняк – дощ як із вєдра! Машин нєма, родичєй нєма. Бєдняк ідьот пішком на кладбіще і сам ложітся в могілу...

„По прічінє развода хозяіна з жєной магазін нє работаєт. Но єслі кому-то очєнь надо, звонітє з чорного хода 3 раза”.

Новий українець Пєнхісович запитує сина:
– Скільки буде два помножити на два?
– Шість!
– Ні, чотири...
– Я знаю, але хочеться поторгуватися.

Зустрічаються два нових українця:
– Знаєш, Шехтман, тільки вчора дав тобі чудову рекомендацію. Я сказав, що ти достойно заробляєш, що в тебе квартира біля Хрещатика площею 550 квадратних метрів, 3 чотирьохповерхові дачі зовсім під Києвом. Гроші самі падають тобі до кишень…
– Дякую, друже Зельцер, а з ким ти це спілкувався?
– Як з ким? З податковим інспектором.

Євреї з бідної сільської громади звернулися до Зінгера, хозяїна великого вугільного складу у Львові, щоб він пожертвував їм на бідність декілька вагонів вугілля. Він відповів:
– Жертвувати не буду. Можу продати 10 вагонів за півціни.
Бідна єврейська громада погодилась і взяла 5 вагонів вугілля. Пройшло три місяці, але гроші за вугілля не заплатили. Зінгер згадав про борг і отримав письмову відповідь:
„Ваш лист нас дуже здивував. Ви обіцяли продати 10 вагонів за півціни, тобто за ціну 5 вагонів. Ми взяли 5 вагонів. Претензій до Вас не маємо. А що Вам треба?”