Приколи

80-ті роки ХХ століття. СРСР. Часи Андропова. Київ. Поділ. Боярського викликають до районного КГБ.
– Ми рєшілі уточніть нєкоториє ваші данниє.
– Ой, раді бога!
– Сколько вам лєт?
– Пятьдєсят.
– А у нас запісано, что вам пятьдесят і із ніх ви чєтирє года провєлі в мєстах лішєнія свободи.
– Чєтирє года! Можно сказать, шо я там і нє жіл!
– У вас єсть брат’я?
– У мєня брат’єв!
– А у нас запісано, что у вас єсть трі брата за граніцей. Одін в Амєрікє, а два – в Ізраілє.
– Во-пєрвих, оні мінє нє брат’я, а ізмєннікі Родіни, а во-вторих, ето я за граніцей, а оні – на родінє!
– У вас єсть дєті?
– У мєня нєт дєтєй!
– А у нас запісано, что у вас єсть двє дочкі і син.
– А развє ето дєті?!! Ето – камні в почках!

Моня Ліберзон, один чоловік з України, на півроку поїхав у гості до родичів у Америку. Пожив трохи, роздивився, бачить – його двоюрідний брат Льоня продає хот-доги біля входу до банку. Народу біля банку багато, одні заходять, інші виходять, центр міста – туристи натовпом шастають і дуже часто купують хот-доги. Короче, Льоня круто піднімається. Моня подумав, подумав і каже:
– Льоня, позич, мнє сто тисяч баксов. А я приєду у Кієв, какой-то бізнес замучу. І тожє буду круто подніматься!
– Нє могу, у мєня договор із банком!
– Шо? Какой договор?
– Банк нє продайот хот-догов, а я нє даю крєдітов!

Помирає Наум Гурфінкель, один чоловік з Подолу. Біля його ліжка зібрались родичі. Наум говорить дружині:
– Ріва, запомні, портой Леві должєн нам п’ятнадцять гривень...
– Бєру усєх у свідєтєлі !
– Ріва, запомні, слєсар Ліберзон должєн нам тридцять п’ять гривень…..
– Бєру усєх у свідєтєлі ! – говоріт родичам Ріва.
– Сантєхнік Кац нє вєрнул мнє одіннадцать грівень і трідцать восєм копєєк...
– Будьтє свідєтєлямі!
– Сапожнік Зільбер должєн двадцать гривень...
– Запомнітє!
– І не забивай – я должєн булочніку Кацу 35 копєєк…
– Ой, Боже, люді, відітє, шо з чєловєком дєлаєт болєзнь? Бєдний Ньома, у нєго начинається брєд….
- Да, я брал у борґ у Пірнера тріста гривень...
Дружина ридає:
– Бідний Гурфінкель... У нєго ужє начался брєд...

еловек, перетянувший на себя
одеяло, как правило,
покрывается еще и матом.

Умирающий дед шепчет внуку:
Я зарыл клад!
Где, дедушка?
В земле.
Точнее, дедушка, точнее!
Земля это третья планета от Солнца...