Приколи

Пішов Янукович до ворожки. Та каже:
— Будеш президентом, керуватимеш Україною, але помреш в день у Українського національного свята.
— А якого саме?
— В який день помреш, той і буде днем Українського національного свята.

Летят в самолете Путин, Медведев, Лукашенко, Назарбаев и Саакашвили.
Тут вдруг из двигателя чёрный дым повалил.
Медведев говорит:
- Вот, если мы разобьёмся какой народ больше всего грустить будет? Все
начали спорить. Путин молча всё это слушал, а потом говорит:
- Хорош пи%%еть! Больше всего будет грустить украинцы, потому что с нами Януковича не было

Совісті немає у того, хто діє, совість є лише в того, хто спостерігає.

Йоган Вольфганг Гете

— Просим поменять гаранта Конституции по гарантии ...
— Извините, ничем не можем помочь, вся партия бракованная.(МК)

Повновладдя робить явними глибоко приховані пороки.

Плутарх

Здібний до терплячості здатний домогтися всього, чого він хоче.

Бенджамін Франклін

... Ещё чуть-чуть - и мубарак Януковичу ...

- Владимир Владимирович! Меня посетила мысль - а что нам за все это будет?
- Его посетила мысль видите ли! Дима! Да ты уже хочешь быть умней меня!

Фея:
— И помни, лейтенант милиции Золушка, ровно в полночь ты превратишься в лейтенанта полиции!
— А голова?
— Тут я, увы, бессильна, голова так и останется тыквой. (МК)

Дзвінок. Путін зніма слухавку.
— Гальо, пане президенте, ту Місько зі Станіславова! Телефоную, жеби вам вповісти, же ми ту вам офіціјно віјну декляруємо.
— Харашо, Міша. Ето важная новасть. А бальшая у Вас армія?
— Ну, зараз… (рахує) Я, Влодко, сусід Стефко і всі, шо ту в преферанс грали. То нас разом вісім.
— Должен прізнаться, Міша, што у мєня в Арміі 100 тисячь чєлавєк, каториє толька ждут маєґо пріказа.
— Холєра ясна, я зара вам віддзвоню.

(за якијсь час)…
— Гальо, прошу пана президента, стан віјни не скасовано! До нас приєдналося ше штири хлопаки з сусідньої кнајпи.
— Должен сказать тєбє, Міша, што послє паслєднєґа нашєґа разґавора я увєлічіл армію до 200 тисячь чєлавєк!
— Нај го холєра вхопе! Я ще зателефоную.

(за якијсь час)…
— Слава Јсу, пане Путін! Я сі тєжко вибачєю, але мусимо ся вицофати з тої војни.
— Нєужелі? Очєнь жаль. А пачєму ета ви вдруґ пєрєдумалі?
— Ну, ми ту посиділи за пару гальбами пива, так си між собов порадили, і вздріли, же аж ніяк не зможемо нагодувати 200 тисяч плєнних.