Закохані вирізьбили на дереві стільки простромлених стрілами сердець, що дерево загинуло від серцевої хвороби.

Еміль Кроткий

"Печерний каменелам, доведений до люті й запечений у власному панцирі.
Жульєн із грибної мокриці з яйцем дикого куріпета.
В'юн скельний у соусі з черемші з тушкованими стручками деревоподібних бобів.
Суп-пюре із шестилапої скелелазки з цибулею..."
(Меню "Ресторації дядечка Ульріха", розділ "Кухня енітимурів").
_________________
З книги Генрі Лайона Олді "Обитель героїв".

Відео: Macross Frontier ("Макрос Фронтір").
Музика: Йоко Кано.
Слова: Габріела Робін (Gabriela Robin) та Маая Сакамото (Maaya Sakamoto).
Вокал: Ранка Лі (Ranka Lee) у виконанні Меґумі Накаджими (Megumi Nakajima).
Автор кліпа: "elkame125".

Відео: "Macross Zero" ("Макрос Зеро").
Автор кліпа, музики та її виконавець: Пітер М. Веелер ("peterkun84").

P.S. Особисто мені композиція видалася неперевершеною... Хотілося б частіше бачити та чути подібне. Шкода, що це єдиний твір автора.

Автор кліпа: "elkame125" (неймовірно йому вдячний, - ні в кого нічого подібного бачити не довелося).
Музика: Йоко Канно.
Вокал: Шеріл Номе (озвучувала Маі Нокобаяші - May Nakabayashi) та Ранка Лі ( Мегумі Накаджима - Megumi Nakajima).
Це друга "опенінг-тема" з серіалу "Макрос Фронтір".

Кілька слів від мене... Розумію, що публікація цієї історії в мене може бути сприйнята дещо неоднозначно, але мене в ній зацікавила сама специфіка стосунків батьків та дітей, як і атмосфера, котра панує у цій армії... Гадаю, що Вам теж може видатися цікавою ця історія.
______________________________________

- Дзвонить минулого тижня, - Лея п'є каву, сміється і розповідає - ти де, запитую. Про всяк випадок запитую, вона ж може де завгодно бути.
- Та так, - відповідає. - Я тут. У Офакім.
- Господи, що ти робиш в Офакім? Це на краю світу, і край цей, як би так би мовити. Не найблагополуч...

Солдат познайомився по поштоі з дівчиною, деякий час обмінювався з нею листами. У черговому листі дівчина читає:
"Надішли фотографію - набридло любуватися адресою".

P.S. Цю підбірку фотографій підготував як доповнення до історії "Мама ізраїльського солдата", яка викликала жвавий інтерес.

P.Р.S. При підготовці використано армійські афоризми. Але, нажаль, не вдалося натрапити на ті, які є властивими для Армії Оборони Ізраїлю.

У 1789-1790 рр. адмірал В.Я. Чичагов одержав блискучі перемоги над шведським флотом. Катерина ІІ викликала флотоводця до Петербурга для звіту.
Змальовуючи морські баталії, старий адмірал надзвичайно розпалився, кричав, гамселив кулаками повітря і, до того ж, оздоблював свою оповідь такими солоними слівцями, які тільки й можна було почути на корабельній палубі від досвідченого боцмана.
- Та я їх... В Бога... У душу... Таких-сяких... Розтуди-сюди... Уздовж і поперек... У хвіст і в гриву...
Раптом старий моряк прийшов до тями і з жахом подивився на царицю:
- Винуватий, матінко, ваша імпера...

Молода сімейна пара в універсамі. Наступний діалог:
- Андрій, ти соку хочеш?
- Ні, не хочу.
- А я хочу.
- Хочеш, - купи.
Вона, розгублено подивившись у бік стелажу з соками:
- А який?

У Армії Оборони Ізраїлю служить чимало бедуїнів, тобто арабів-кочівників. Служать вони зазвичай в окремих прикордонних батальйонах або ж як слідопити. Пустеля, можна сказати, у них в крові, на будь-якій місцевості без карти орієнтуються як по компасу, а помітити в дорожньому пилі сліди мінування краще за них не може ніхто. Солдатами вони вважаються сміливими, дуже гордими, але не дуже розумними (що робити)... Так от, на кордоні з Єгиптом один такий слідопит, назвемо його Мухаммад, посперечався, що пройшовши по контрольній смузі, він доторкнеться до електричної огорожі і сховається неподалік...