В одному з колгоспів нашого району за радянських часів був водій - веселий, швидкий. І прізвисько у нього було Капелька. А тому, що у нього була автомашина - не нова, але й не стара. Микола їздив на ній швидко, "вижимав" усе, що можна було. А дороги що тоді, що зараз - яма на ямі. Тож після "швидкої" їзди завжди у Миколиної автівки щось відкручувалося.
Він не переймався, щоб закрутити якусь гайку, а як почує, що щось відкрутилось,
завертає до зварювальників із проханням:
- Хлопці, ану капніть!
Декілька секунд, і гайка вже ніколи не відкрутиться. Це було не раз і не два, а безліч разів, тому Миколу й охрестили "Капелькою".
Коли він через декілька років розрахувався і передав машину іншому водію, а той кинувся до капота, то не зміг відкрутити жодної гайки, бо все було щедро заварено зваркою. Ох, і помучився він на цій автомашині, часто згадуючи Капельку не злим, тихим словом. Завідуючий колгоспним гаражем знав про це, і щойно автівка виходила свій термін, її списали в першу чергу і здали на металобрухт.
Завгар завжди розповідав про цей випадок молодим водіям і наказував сваркою користатися тільки в крайніх випадках.