Де ви, пане, взяли таку пику?
Я питаю конкретно у вас.
Світ не бачив такої одвіку,
Бо така може бути лиш раз.
Недаремно очима всі косять,
Навіть пальцями тичуть вам в слід.
Пик таких у Європі не носять
Вже, здається, із тисячу літ.
Вас, напевно, місили як глину
Та забули додати води.
Пика ваша не те, що цеглини,
Вона просить якоїсь біди.
Вам не треба нічого міняти,
Все зробила природа сама.
Вас потрібно у фільмах знімати,
Бо страшніше нічого нема.
Ви всю Землю загарбали б з нею,
Показавшись один тільки раз.
І лежали б собі в мавзолеї
Щоби люди дивились на вас.
Ваша пика, то загадка, пане,
Не на день, а, мабуть, на віки.
Ну, чого ж ви стовбичите пьяно,
Тупо звевши на мене баньки?
Раптом здогад прорізав похмілля,
Освітивши провалля сліпе, -
Це ж я сам повертаюсь з весілля
І у дзеркалі бачу себе!

Автор – Анатолій Матвійчук ( народний артист – а х.лі! )