Нема на світі більше дива,
Це знають тільки лиш знавці,
Аніж великий кухоль пива,
Холодний кухоль у руці.
А пиво там немов олива,
В нім сонце залишило слід.
Як воно піниться грайливо
І розпаляє апетит!
Яка нечувана щедрота,
Який небачений екстаз,-
Ось, ти несеш його до рота,
Хвилюючись, як в перший раз.
І божевільними вустами,
Мов у обіймах диво-сну,
Ти цідиш, цідиш до нестями
Цю благодатну рідину.
А потім швидко і відразу,
Коли несила вже терпіть,
Ти добіжиш до унітазу.
О, що за неповторна мить!
Струмок заб’ється і заграє...
Це Рай, панове, це – Едем!
Душа полегшено зітхає
Під спорожнілим міхурем.

Автор - Анатолій Матвійчук.