У Армії Оборони Ізраїлю служить чимало бедуїнів, тобто арабів-кочівників. Служать вони зазвичай в окремих прикордонних батальйонах або ж як слідопити. Пустеля, можна сказати, у них в крові, на будь-якій місцевості без карти орієнтуються як по компасу, а помітити в дорожньому пилі сліди мінування краще за них не може ніхто. Солдатами вони вважаються сміливими, дуже гордими, але не дуже розумними (що робити)... Так от, на кордоні з Єгиптом один такий слідопит, назвемо його Мухаммад, посперечався, що пройшовши по контрольній смузі, він доторкнеться до електричної огорожі і сховається неподалік. Наряд прикордонників, який на це зреагує ж, його не помітить, а доповість про помилкову тривогу.
Сказано - зроблено. Доторкнувшись до огорожі, Мухаммад позадкував назад, стираючи рукою свої сліди на контрольці, а замість них залишаючи відмітини: він вдаряв "подушечкою" правого кулака об землю, а кінчиками зведених разом пальців лівої руки тицяв перед кулаком (вчіться, люди!). В результаті утворився слід шакала, а Мухаммада і слід простигнув (пробачте за каламбур).
Діставшись до твердого ґрунту, він добіг до найближчих кущів і прикинувся частиною пейзажу. Через 5 хвилин до місця порушення кордону підлетіла полуторка з черговим відділенням. Першим вискочив офіцер, втупився в сліди, щось гаркнув, і... Прикордонники миттєво зайняли кругову оборону.
Помітивши рух в кущах, де сидів здивований Мухаммад, загін дав залп і кинувся в атаку. Дико кричучи на івриті упереміш з рідним арабським, горе-слідопит підняв руки вгору. Це врятувало йому життя.
На слідстві він усе поривався зрозуміти, як його виявили, поки слідчий, що давиться від сміху, йому не пояснив. Мало того, що Мухаммад доторкнувся до електричної огорожі в її верхній частині. Сліди, залишені ним, йшли від огорожі, тобто тільки в одному напрямі.
"Картина зрозуміла", - сказав слідчий Мухаммаду, - "Шакал зліз із огорожі й побіг далі. А до огорожі він, напевно, летів".