Один ведмідь був совою. Він лягав спати не пізньої осені, як усі нормальні ведмеді, а раннім літом. А взимку блукав по лісу, голодний і незадоволений, і скаржився на життя, яке до нього несправедливе. І на світ, в якому все краще – жайворонкам.