Маршрутка. Усі — досить молоді та чемні люди. Звідусіль чути:
— Предайте, будь ласка… Дякую… Не могли б ви трохи пройти… Дякую… А не підкажете, як краще?… Вельми дякую…
На відгороженому та незаштурханому місці, вільно сидить пенсіонерка років 65-и… з 5-7 клунками… сидить, лускає насіння та зверхньо поглядає на усі ці «дякую та будь ласка»… сидить та поглядає…
Аж коли люди запокоїлися та тихо стоять і чекають наступної зупинки, — вона відсунувши ногами свої клунки ще подалі … твердо та голосно, на усю маршрутку зітхає:
— Інтілігенти, блядь!