Увесь люд, що є на світі,
Худі, вкохані і титі,
Старі, діти, молоді,
І такі, що геть слабі.
Всім із дупи дим куріє,
Що то на цім світі діє?
Усім праведним й не дуже.
Кому колька пузо пруже.
У селі, чи у столиці,
Усім дим іде з гузиці.
І пердіти люди хочуть,
І у день й посеред ночі.
Незамітно, тихо, сумно,
Роблять морду при тім умну.
І пускають під ніс гази,
Скільки є у сраці мази.
Моцно бздять під носом ближнім,
Матня рвуться у вбранні нижнім.
Пердять пані й добродії,
Ксьондзи, шляхтич і злодії.
Римські папи при амвоні,
Із кадила пустять воні.
Пердять люди на сидячо,
На стоячо, на лежачо.
Пердять навіть при коханні,
Щоб додати такт при гранні.
І дівчата, квіти юні,
Дають гази, коли куні.
Пердять тихо як на флейті,
А коли бувають в парі,
Грають ніби на флоярі.
А поважні в віці дами,
Випереджують цілі гами.
У театрах, на застіллях,
В будні дні і по неділях.
І філософ й ідіот,
Всі пердять розкривши рот.
Добродій поїсти хоче,
Все гребе, що бачать очі.
Впер усе, а з верху шкварку,
В дупі він мав олеярку,
Раз по нотах хтів пердіти,
Обісрав на вікнах квіти.
Стіни, двері, всі кімнати,
Так смердить, що аж ригати.
Сморід мов стара некрота,
Ніби з'їв дохлого кота.
Як наївся чаcника,
Очі вилізли в смичка.
Там де кал стоїть при дзюрі
Дупа стиска свої буї,
Трохи попускає бака,
Добре коли те уміє срака.

Одним словом в цілім світі,
Кому бздо у дупі тисне,
І гівно із льоту трисне,
Всі нехай пердять охоче,
Тихо, сумно, хот як хоче.

Вільний переклад ІгорКо 2100р.
www.yar-info.if.ua 2003-2010