Їде чоловік у відрядження і каже дружині:
- Люба, я знаю, що ти без чоловічої уваги довго не витримаєш, а мені потрібно їхати... І щоб ти залишалася мені вірною, я купив тобі цього ось робота.
Дружина:
- Ти ж знаєш я тебе кохаю, не потрібний мені робот... Я ніколи не зраджу тобі... Навіть з роботом.
Чоловік:
- Але все одно... Робот твій! Кажиш йому: "Льолік, до мене", - і він одразу ж йде до тебе.
Чоловік поїхав, а дружині постійно на очі втрапляє Льолік... Й нарешті "пошкодувавши витрачених грошей":
- Льолік, до мене!
Робот вмикається, "палкі стосунки" тривають годину, другу, третю, п'яту... Дружина вже не може продовжувати відчуваючи неймовірну знемогу, а як вимкнути його, чоловік не сказав. Визирнувши через вікно кричить двірникові:
- Миколо, скажи "Льолік до мене", а я тобі пляшку горілки!
Микола:
- А, ну коли так... Льолік, до мене! ...А-а-а!
Через 3 тижні чоловік повернувся з відрядження й побачив таке: вікна й двері в сусідніх будинках відкрито, або ж подекуди вибито, людей немає, лишень двірник Микола стоїть нервово поглядаючи врізнобіч, притиснувшись до огорожі в дірявих штанях і з рушницею.
Чоловік:
- Привіт, Миколо, а де усі?
Микола:
- Де усі не знаю... Але Льолік десь тут поруч.