У божественних батьків назрівав черговий скандал, і Геракл швиденько вислизнув з будинку. Він знав, чим закінчуються подібні "розбірки". Вже в гавані, сходячи на корабель, він побачив як заблискали блискавки, загуркотів грім, заклекотав Везувій.

"Знову матуся посуд б'є", - похитав головою Геракл і наказав швидше піднімати вітрила.

На Кріт вони прибули того ж дня. Його, сина Зевса, зустрів багатотисячний натовп.

Без зайвих слів Геракл відразу запитав:
- Де бик?

"Де бик. де бик. де бик", - негайно "запрацювало" крітське ехо. А може, і не ехо, може, придурювалися в натовпі, повторюючи і перепитуючи, не наважуючись вказати на злочинну тварину. Ще невідомо, як усе складеться, може і не переможе її Геракл - вже тоді бик згадає усіх, хто на нього настукав.

Гераклу самому довелося шукати цього бика. Власне, це виявився навіть не бик, а так, бичок, якого людський поговір роздув до величезних розмірів.

- Пішли, хлопці! - рушив вперед Геракл виламуючи на ходу величезну дубину з евкаліпта. - Не дай йому піти! Рубай дерева!
_____________________________________
P.S. Ось на таку "картинку" я натрапив увімкнувши онлайн-перегляд з подій на майдані... До речі, Геракл був просто неперевершеним.

)))