Помирає старий Бандерівець та й кличе до себе сина:
- Сину… сину, я вже старий, вмираю, заклич ми секретаря Компартії району…
- Тату, ви шо здуріли, шо люди подумають?
- Роби що кажу, хай він прийде і прийме мене в члени Компартії…
- Шо?! Як я межи людьми буду ходити?
- Ой сину, сину, як вмру то хоч буду знати, що одним комуністом менше стало!