Дається щастя кожному,а нам на двох - одно.
Як вміли, так ділилися до скрушного "Прощай!",-
Розстались - не сварилися,
Сказала: "Забувай!".
Умилася солоними
У вербах край села,
Лише крихітку спомину
Од щастя я взяла...
Хто щиро так дивується,
А хто і зло пита: "Ну, як воно,
Згубилася підкова золота?!"
А я стою веселкою:
-Які ж бо ви смішні!
Важке? Важке! А все-таки
Те щастя по мені!
ЯК ПИТИ,- ТО НАПИТИСЯ,
ЯК БІГТИ,- ТО ДОГНАТЬ,
А впасти та забитися,-
ТО З ДОБРОГО КОНЯ!
Коментарі
h_s_x2
115.06.11, 13:25
Потягло на поезію
) Як сподобається, то пишіть, я ще познаходжу 
Гість: crueltyfree
214.08.12, 18:32Відповідь на 1 від h_s_x2
Скажи автора, пожалуйста! Я очень жду. Спасибо.
h_s_x2
314.08.12, 23:56Відповідь на 2 від Гість: crueltyfree
Уже поняла, о чем речь, но у меня не написано автора, - это по памяти
Извините. Но можно посмотреть на творчество Людмилы Овдиенко, - авось пальцем в небо попала, хотя не гарантирую. Но если найду, - напишу!
Міс Марпл
46.05.14, 19:06
Міс Марпл
56.05.14, 19:06
Знаходьте!!
h_s_x2
66.05.14, 22:38Відповідь на 4 від Міс Марпл
h_s_x2
76.05.14, 22:39Відповідь на 5 від Міс Марпл
так ось за майже 2 роки і не знайшла. Гарно заховалася авторка