80-ті роки ХХ століття. СРСР. Часи Андропова. Київ. Поділ. Боярського викликають до районного КГБ.
– Ми рєшілі уточніть нєкоториє ваші данниє.
– Ой, раді бога!
– Сколько вам лєт?
– Пятьдєсят.
– А у нас запісано, что вам пятьдесят і із ніх ви чєтирє года провєлі в мєстах лішєнія свободи.
– Чєтирє года! Можно сказать, шо я там і нє жіл!
– У вас єсть брат’я?
– У мєня брат’єв!
– А у нас запісано, что у вас єсть трі брата за граніцей. Одін в Амєрікє, а два – в Ізраілє.
– Во-пєрвих, оні мінє нє брат’я, а ізмєннікі Родіни, а во-вторих, ето я за граніцей, а оні – на родінє!
– У вас єсть дєті?
– У мєня нєт дєтєй!
– А у нас запісано, что у вас єсть двє дочкі і син.
– А развє ето дєті?!! Ето – камні в почках!