Випурхнула пташина просто з-під ніг. Я злякалася. Їй було більше,за що боятися,-хіба не так? Тихенько і швиденько сфотографувала і залишила,не торкаючись,щоб бува мама-пташка не покинула гніздечка.

А цей сидів просто на стежці,роззявляв ротика-просив почастунку.Не знаючи його меню-не стала годувати,лише зі стежки забрала,щоб хто не наступив.Репетував,щоб не чіпала. Все птаство підбурив мене облаяти.

Слухняно за мамою, а тато - надійна охорона. Чомусь цього року малий виводок лебедят.

Нові зустрічі в лісі.
Лебедят вилупилося п"ятеро,та одного не вберегли.
Гніздечко замасковане настільки майстерно, що могла б розтоптати, якби пташка не злякала.
Жовторотик - можливо, пташеня трясогузки. В лісі було майже темно, бо починалася гроза. Як тільки вмикалася підсвітка, прикривало дзьобика.