Ступени

Помню каждую ступень,
Что вела к знакомой двери.
Помню, как в одно мгновенье
Превращался целый день.
Или длились иногда
Дольше жизни те мгновенья.
И тянулись к ним ступени,
Как желаний череда.

Меня ступени к тебе вели.
Сказать ступени мне не могли,
Что вверх по лестнице, ведущей вниз,
К развязке шлёт меня судьбы каприз.
Ступени, трудно вы мне дались.
Но как печален был ваш сюрприз!
К развязке грустной вели меня
Наверх по лестнице, ведущей вниз.

Вот последняя черта
И ступенька, за которой
Продолжение разговора,
Словно бездны пустота.
Словно падаю туда
Я в замедленном падении,
А заветные ступени,
Как дорога в никуда.

Меня ступени к тебе вели.
Сказать ступени мне не могли,
Что вверх по лестнице, ведущей вниз,
К развязке шлёт меня судьбы каприз.
Ступени, трудно вы мне дались.
Но как печален был ваш сюрприз!
К развязке грустной вели меня
Наверх по лестнице, ведущей вниз.

Д.Тухманов

http://www.youtube.com/watch?v=HgtPPZNBBcI

Комментариев: 7

В честь чего выставлял такое

ще трішки людей відчалило, хто сам, кому допоміг, ще цікаві події. трашки пошатнули віру в людей *вибач без пояснень. і нащастя не стосуються мене

Жаль, понятно ;) ;)

не шкодуй, все йде, як має йти

Понятно ;)

принаймні собі це кажу

:)