Сидить Брєшнєф у своїм кабінеті, а тут до нього Суслаф заходе.
— А що, товаришу Суслаф, читав ти мою «Цілину»?
Зніяковів Суслаф. «Читав, аж двічі читав, Лєоніде Ільічу», — каже і до двереј задкує.
— А куди ж ти так заквапився, — Брєшнєф пита.
— Та от, хчу втретє перечитати піти, — відказує Суслаф, — відмінна книга, Лєоніде Ільічу…
Пішов Суслаф, а Брєшнєф сидить і дума: «Ото ж як, усі кажуть, що відмінна. Потрібно би і мені прочитати».