ГУМАННИЙ КУМ
Відрядивши чоловіка в далеку мандрівку
Кума кума запросила до себе в домівку.
Частувала коньячечком, а не самогоном.
На закуску подавала холодець із хроном,
А на десерт — варенички з вишнями й пасльоном.
— Та я ж тебе,— кум хвалився,— при такім десерті
Зацілую, кумасенько, сьогодні до смерті.
Як набрався, нализався, виліз на лежанку,
Ткнувся носом у подушку та й проспав до ранку.
Кума вранці будить кума:
— Годі спати! Чуєш?
Ти ж хвалився, що до смерті мене зацілуєш.—
Кум спросоння як заплаче:
— А нащо ж ця жертва?
Хто ж вареничків наварить, як ти будеш мертва?
Відрядивши чоловіка в далеку мандрівку
Кума кума запросила до себе в домівку.
Частувала коньячечком, а не самогоном.
На закуску подавала холодець із хроном,
А на десерт — варенички з вишнями й пасльоном.
— Та я ж тебе,— кум хвалився,— при такім десерті
Зацілую, кумасенько, сьогодні до смерті.
Як набрався, нализався, виліз на лежанку,
Ткнувся носом у подушку та й проспав до ранку.
Кума вранці будить кума:
— Годі спати! Чуєш?
Ти ж хвалився, що до смерті мене зацілуєш.—
Кум спросоння як заплаче:
— А нащо ж ця жертва?
Хто ж вареничків наварить, як ти будеш мертва?
5
