Заходить чоловік до бару, замовляє чарку, зітхає:
- Бувають же збіги...
Випивае, замовляє ще одну, знов зітхає. Так повторюється кілька разів... Бармен не витримує:
- Що ж сталось, врешті решт?..
- Та... Закортіло зранку молока, а дружина ще до корови не йшла, то ж я вирішив сам здоїти. Зайшов, сів, дою... Тут корова ногою - брик! - все молоко на підлозі. Я взяв мотуза, та й прив'язав ту ногу... Сів дою далі, а це стерво другою ногою - брик! - знов молоко на долівці... Поривсь я, знайшов таки ще мотуза, та й прив'язав і другу ногу... Сів доїти далі, так вона хвостом відро перекинути спромоглася... Мотуза я не знайшов, то вирішив тій заразі хвоста своїм ременем до балки під стелею підв'язати. Підв'язую корові хвоста, та потягнувсь так, що штани з мене і спали, а саме в цей час жінка моя заходить... Картина - маслом... Ну, бувають же збіги...