Помирає стариј бандерівець та ј кличе до себе сина:
— Сину… сину, я вже стариј, вмираю, заклич ми секретаря Компартії рајону…
— Тату, ви шо здуріли, шо люди подумають?
— Роби що кажу, хај він пријде і пријме мене в члени Компартії…
— Шо?! Як я межи людьми буду ходити?
— Ој, сину, сину, як вмру то хоч буду знати, що одним комуністом менше стало!