Є така публіка, котра вважає себе інтелігенцією лише за те, що має інтелігентних предків до надцятого коліна. Ця публіка зневажає тих хто не торчить від Муратовой і Тарковського, тих хто не бачить в "Чорному квадраті" нічого крім чорного квадрату, а інтелігентів від станку вважає за бидло.

І ось, одній з таких дівчат я вирішив зробити жарт. Скинув на її компьютер вибрані твори Леся Подерев"янського і описав їх наступним чином:

-Ось, дивись, це аудіозапис творчих вечорів де український драматург читає свої твори. Ось, наприклад, "Казка про ріпку". Це п"єса про вчених, яківивчають природу під час Апокаліпсісу і про те, що навіть в ці важкі часи людина не втратила почуття прекрасного. Є п"єси, де має місце творче переосмислення безсмертних образів Гамлета і короля Ліра. Уяви собі, якби Гамлет мав би проблеми з батьком а король Лір змінив корону на щастя аскетичної свободи? А ось "Павлік Морозов". В образі героя-піонера червоною ниткою проходить боротьба ідей коммунізму і віри в Бога. А ось ця п"єса про людину, яка продала душу Сатані, але стійко протистоїть його спокусам.

Дівчинка аж затрусилась в передчутті єстетичного екстазу.
Потім вона тиждень на мене дулася. Але чому? Хіба я їй збрехав?