Одна моя знайома, дуже вродлива, струнка висока дівчина, скульптор за професією, що належить до тієї нечисленої групи жінок, котрі є просто магічно привабливими для мужчин всіх вікових груп і категорій.
Оскільки жодні природні дані не є запорукою сталого успіху у мужчин, а він для неї просто незамінний, то ця дівчина відвідує тренажерний зал, обладнаний у одній із шкіл.

У тренажерних залах існує неписане правило: відвідувачі не зосереджують уваги один на одному і виконують програми, індивідуально підібрані тренером в залежності від фізичної підготовки, статури, віку тощо. Проте щоразу на тренуваннях дівчина зауважує як один високий та перекачаний тип, що в певний період називався би "новий українець", не зводить з неї очей , не зважаючи на зауваження тренера не відволікатися під час занятть.

І ось нарешті під час чергового заняття він проходить повз її тренажер і каже:
- Раніш я думав що найкрасивіша - це штанга.
....
За деякий час проходить вдруге і каже:
- Потім я думав що найгарніша - то моя машина.
...
І ще за деякий час із зітханням:
- Мабуть я буду приходити сюди в інший час...

Цю історію розповідала та сама дівчина, сміючись із того що вона тепер впевнена, що гарніша за штангу.