Ліна Костенко. Гарні рядки
- 5.04.13 15:59
- історії
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все. повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Коментарі
Гість: Tanuha_ha
15.04.13, 16:09
На старих фотографiях всi молодi.
За роками людина сама себе кличе.
У зiницях печалi, як в чорнiй водi,
вiдбиваються люди, дерева, обличчя.
I стонадцятий снiг тi поля притрусив,
I уже прилетять не тi сам лелеки.
Бiля каси такий незворушний касир,
зафiксовану мить вибива, мов чеки.
Бiлi, бiлi обличчя у чорнiй водi,
неповторнi обличчя навiк зостаються.
На старих фотографях всi молодi.
На старих фотографiях мертвi смiються.»
slafon
25.04.13, 16:09Відповідь на 1 від Гість: Tanuha_ha
Гість: Tanuha_ha
35.04.13, 16:13Відповідь на 2 від slafon
slafon
45.04.13, 16:15Відповідь на 3 від Гість: Tanuha_ha
Zolyshka*
55.04.13, 17:52
Гість: Відвідувач
66.04.13, 00:43
Гість: Відвідувач
76.04.13, 00:43Відповідь на 1 від Гість: Tanuha_ha
Гість: Tanuha_ha
86.04.13, 06:43Відповідь на 7 від Гість: Відвідувач
дякую
