В селі сидять 2 куми, за столом, пьють, їдять.
(Кум1) - Ех, їду я з села назавжди, забирає
мене син до Киева жити. Хату продаю, землю і
худобу теж, якщо будете брати, вам як
родичу скину 2 тисячі! (Кум2) - Можна, я б купив.
(Кум1) - Хата міцна, землі родючі, худоба
відгодована, а пасіка багато меду дає...
(Кум2) - Пасіка? Ваша пасіка мені нафиг не
треба! Я ж бджіл боюсь, вони мене кусають
часто, пасіку не візьму! (Кум1) - Ех куме, ну куди ж я її діну, ну
заберіть, ну гарна пасіка, 5 тисяч скину?
(Кум2) - Та ні, і даром не заберу, я бджіл
боюсь!
(Кум1) - Так у мене бджоли дресировані, не
кусаються! Не вірите? Давайте я вас раздягну до гола, и біля пасіки на 1 годіну привьяжу до
дерева, якщо хоч одна бджола вкусить, скину
ще 5 тысяч!
Привьязав він голого кума до дерева, а сам
пішов поратись на городі. Вертаеться через
годину, а кум ледь живий, замучаний, ледь стоїть привьязаний до дерева.
(Кум1) - Куме що трапилось, на сонці
перегрілись? ... ні? Бджоли покусали? ні? так
що ж з вами трапилось?
(Кум2) - Ох, куме... А у вашого телятка, що
мами немає?