брам зогрішив із чужою жінкою й, як належить, прийшов до синагоги за відпущенням гріхів. Його зустрічає рабин.
— Відповідай, із ким ти зчинив гріхопадіння?!
— Не можу, рабі.
— Можеш і не намагатись! Я й так знаю, що ти зогрішив із жінкою пекаря Шихмана — вона відома блудниця.
— Ні, рабі.
— Ні?! То, значить, ти зогрішив із дочкою кравця Каца?! Як ти низько опустився, нещасний!
— Ні, рабі.
— Що-о-о?! Невже ти сплутався з цією розпусницею, небіжкою крамаря Рабиновича?! О-о-о-о!
— Ні, рабі.
— Ах, ні?! Геть звідси, розпуснику! Не буде тобі ніякого відпущення!
Абрам виходить із синагоги задоволений, як слон. Євреї, що стояли біля ґанку, запитують його:
— На, як, Абраме, відпустив тобі рабі гріхи?
— Ні.
— А чого ж ти тоді такий задоволений?
— Зате я про таких три адреси дізнався!