Сижу пьяная на лавке,
К мокрой жопе липнут плавки.
Нос обмотанный соплями.
Тушь засохла под глазами.
На туфлях не каблука,
Юбка драная слегка.
Семь ногтей как не бывало....
Боже, где- же я бухала?!
Сижу пьяная на лавке,
К мокрой жопе липнут плавки.
Нос обмотанный соплями.
Тушь засохла под глазами.
На туфлях не каблука,
Юбка драная слегка.
Семь ногтей как не бывало....
Боже, где- же я бухала?!
Напились вчера, переругались. Сидим утром, вспоминаем: кто кого куда послал, кому сразу идти, кому оставаться и идти попозже, когда ранее посланные вернутся.
- У тебя голова болит?
- Э-э-э? Нет... а чего?
- Не работает значицца... куклу Вуду вот проверяю.
Відвідувач сидить в барі і п'є одну чарку за одною.
Потім виймає з кишені будильник і ставить перед собою. Офіціант:
- Це навіщо?
Відвідувач:
- Щоб знати, коли мені пора додому.
- Ааааа ...
Відвідувач продовжує пити. У черговий раз дивиться на будильник, встає, хитаючись, і запихає будильник назад у кишеню.
Офіціант:
- Що, пора?
- Так, вже два ...
- Дві години?
- Два будильника!
- Тебе налить?
- Нет, я за рулём.
- А чего на машине-то приехал? Оставил бы её дома.
- Торопился - думал, без меня пить начнёте!
Муж возвращается домой под утро и объясняет жене:
- Понимаешь, сидел вчера с друзьями. Иду домой и вдруг вижу, земля все выше и выше, и бац - мне по лбу.
Так всю ночь и простоял.
- Я завжди кладу в кишеню записку з адресою, щоб у разі сп’яніння мене могли доставити додому.
- І що ви там пишете?
- Париж, бульвар Монмартр …
- Але ви ж живете в Моршині!
- Живу в Моршині. Але кілька разів відвозили-таки до Парижа.