Приколи

Шість років не пив, не курив, по бабам НЕ шлявся, а потім мамка до школи віддала і понеслося!

Чому я спізнився?
Це я запізнився до вас на урок?
Та знаєте, скільки я звідав морок?!
А ви поміркуйте: уранці спросоння
будильник ударив мене по долоні.
Хотів я проснутись, та, бісова сплюха,
подушка мені приліпилась до вуха.
Почав я взуватись, а тут черевик
вчинив на всю хату і лемент, і крик:
- Куди ти від мене сховав мою ногу?
- Прийшлося бабусю гукать на підмогу.
- А вийшов – надворі попав у біду:
дід вишні обносив у нашім саду.
Так я того діда вже так налякав,
що сам на бігу розпанахав рукав.
А потім я довго втікав од кота:
бляшанку чіпляв він мені до хвоста.
Якого хвоста? Кіт же просто не знає
про те, що хвостів у дітей не буває.
А потім зненацька, ще й посеред шляху
накинулась річка на мене, невдаху.
Відкинув я річку подалі від книг,
а сам – то вже ледь роздягнутися встиг!
Ну й плавала річка у мене на спині –
аж губи у неї зробилися сині!
А потім… А потім страшна, аж зелена,
копиця з розгону полізла на мене!
А потім… Ось бачьте, під оком – синець!
То в мене з рогатки вціляв горобець!
А потім… Та, врешті, хіба цього мало?
Коли б ви хоч трохи такого зазнали,
то ви б не питали нікого й ніколи,
чого це до хлопців спізняються школи…

Гумореска Павла Глазового «Невгамовний син» Запросив директор школи — це вже котрий раз! — Матір лобура, що ходить у десятий клас. — Угамуйте,— каже,— сина. Вчора ваш Петро Семикласниці Марусі поламав ребро.— А матуся: — Ви, звиняюсь, странний чоловік. Я ж не винна, що у сина переломний вік.

Гумореска Павла Глазового «Гідна зміна» Бюрократ у школу дзвонить і гукає гнівно: — Поясніть мені, будь ласка, Катерино Львівно, Це чому в мого Валерки зошит весь у двійках? — Бо писати він не вміє строго по лінійках. Чи то вправи, чи диктанти, — все він без розбору Навскосяк, через лінійки тягне знизу вгору. — Бюрократ кричить: — Для двійок все це не причина! Резолюції писати учиться хлопчина!

Гумореска Павла Глазового «Коріння і насіння»
— А ти, тату, в школі вчився? — Учився, Сергійку.
— А то правда, що ти, тату,
Був одержав двійку?
— Було Таке, траплялося…
— Малий засміявся:
— Тоді мама правду каже,
Що я тебе вдався.

Гумореска Павла Глазового «Аркашин папа»
Учителька в другім класі хлопчика питає:
— Скільки татко твій за місяць грошей заробляє?
— Вісімдесят карбованців,— відповів Аркаша.
— А як ділить між собою їх родина ваша?
— Чотириста лишається в кишені папаші,
А останні чотириста дає він мамаші.
— Учителька похитала сумно головою.
— Ой, голубчику Аркашо, лишенько з тобою.
Не чотириста, а сорок, ти сказав дурницю.
Арифметики не знаєш, ставлю одиницю.
— Арифметику я знаю,—відрубав Аркаша.
— То ви якраз не знаєте, який наш папаша.

Гумореска Павла Глазового «Івасик»
Батько дивиться у зошит.
— Двійка, двійка… Стид і страм!
Я, їй-право, побоявся б показать таке батькам.
— А Івасик-першокласник перед ним стоїть, як туз.
— А чого,— пита,— боятись? Я тобі не боягуз.

умореска Павла Глазового «Невгамовний син»
Запросив директор школи — це вже котрий раз!
— Матір лобура, що ходить у десятий клас.
— Угамуйте,— каже,— сина. Вчора ваш Петро
Семикласниці Марусі поламав ребро.
— А матуся: — Ви, звиняюсь, странний чоловік.
Я ж не винна, що у сина переломний вік.

Павло Глазовий - гумореска «Чудний школяр»
Двох онуків дід старий
Посадив на руки
Та й розказує казки.
Слухають онуки.
Раптом меншенький спитав:
— А скажіть, дідусю,
Ви ходили в перший клас?
— Та ходив, Павлусю.
— От був номер! — малюки
Сміхом залилися,—
Як до школи ви прийшли
З бородою й лисі.

Гумореска Павла Глазового «Однокашник»
— Хто там, синку, в двері стукав?
— То якийсь дідок,
Зовсім лисий, у куфайці, у руках ціпок.
Він говорить, що приїхав із села до нас,
Що колись ходив з тобою у четвертий клас.
— Йди скажи: немає татка. То якесь брехло.
У четвертім нашім класі лисих не було.

умореска Павла Глазового «Табель»
Питається сина батько Опанас:
— Ну так де ж твій табель за дев’ятий клас?
— На деньок у мене попросив Марат.
— А чого це раптом?
— Каже, напрокат.
Учиться він класно, на «чотири» й «п’ять».
Хоче моїм табелем предків полякать.