Друга світова віјна. Концтабір в Німеччині. Ведуть на розстріл англіјця, француза ј українця. І тут німецькиј солдат каже:
— Маєте хлопці право на останнє передсмертне бажання.
Англієць:
— Мені б ще перед смертю пляшечку віскі.
Принесли јому віскі. Француз:
— А я б шампанського випив.
Принесли шампанське. Українець каже:
— Я хочу, щоби мене наостанок чоботом копнули в дупу.
Німці посміялися. Але бажання є бажання, треба виконувати. Один розбігається і зі всієї сили дає копняка. Українець аж підскакує, вириває в якогось солдата автомат, другого б’є прикладом по голові, в третього випускає автоматну чергу, бере з собою англіјця ј француза, перескакує з ними через колючиј дріт, біжить в ліс, там на пеньочку присіда. Ті двоє питають:
— Слухај, а ти не міг то скорше зробити, а то б нас розстріляли.
— А в нас українців завжди так, поки хтось в дупу не копне, то ніц робити не будемо.