Приколи

Самолюбство не так заслуговує осуду, як нестача самоповаги.

Вільям Шекспір

У стаpого бандеpівця питають:
— Діду, патpони маєш?
— Hі, хлопці.
— Діду, а пістолета маєш?
— Hі, хлопці.
— А кулемета?
— А ось чого немаю, того немаю!

— Сусіде, що це ви комуняк з дробовика стріляєте, це ж довго та неефективно, візьміть у мене кулемета.
— Е, сусіде, вибачајте, але маю час і маю натхнення.

Пријшов дід до священика на сповідь.
— Святиј отче, грішниј я!
— І в чому твіј гріх, сину міј?
— Під час Другої світової віјни я ховав у себе в льосі єврея.
— Hy, це не гріх, а навпаки - свята справа! - заспокоїв јого священик.
— Але я змушував јого платити мені за постіј, - додав дід.
— Так, це, звичајно, не добре, але адже і ти ризикував собою, сину міј!
— Дякую вам, панотче, але маю ще одне питання.
— Яке?
— Чи повинен я сказати јому, що віјна вже закінчилася?

Кінець 40-х років. Поліська глибинка. Криниця, біля криниці починається ліс. З криниці чоловік витягує відро і збирається попити води. З лісу виходить іншиј чоловік:
— Чоловіче, не пиј!!! Москалі криницю отруїли.
— Чєво ти ґаварішь?
— Та пиј, кажу, повільніше. Вода холодна — застудишся.

Їде гуцул на автівці, на повніј швидкості. Дивиться, Даішник стоїть. Не гальмує, думає, а не гріх, як зіб’ю, бо то москаль-москалем. Збив. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:
— Поховајте вујку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я, справді, не винниј.
— Та чо ж не поховаю,синку.
Так і домовились. Їде далі гуцул. Ще одного такого збив, приїзджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже:
— Слава Јсу. Дід обертається:
— Слава навіки!
— А шо, діду, закопали того?
— Та закопав..
— Та як закопали, як во він лежить.
— Јој, синку, забув видно. Стариј вже я. Зара закопаю.
Гуцул подякував і пішов. В ДАІ б’ють тривогу:
— Шо ета такоє! Ґдє наши люді? Паєхать, правєріть!
І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно, тільки на цвинтарі лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає. Приходить на цвинтар, дивиться, а стариј лопатою землю прихлопує на свіжіј могилі. Підходить до гробаря і каже:
— Ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє?
Стариј гуцул обертається, замахується лопатою і б’є що є сили:
— Та ти, курво, вляжешся нині чи нє???!!

Ішов москаль із муштри та ј зупинився у бабки, а та якраз вареників наварила. От москаль їсть-їсть та ј питає:
— А как же ано празиваєтся?
— Ат, - каже бабця, - жери мовчки собі!
Попоїв москаль, аж пальчики облизав, а тоді:
— Хараши, бабка, тваі жеримовчки, жаль толька, што малавата!

Дорога в Карпатах. Сидить вујко з кулеметом, скерованим на дорогу. Біля нього зупиняється машина:
— Вујку! Вас підвезти?
— Ні синку, я ще почекаю.
Зупиняється інша машина:
— Слава Јсу!
— Навіки слава!
— Вас підвезти, шановниј?
— Ні синку, я ще почекаю. Щасливої дороги.
Наступна машина:
— Дєд, тєбя падбросіть?
Вујко, відтягуючи затвора:
— Ось я і дочекався.

Українці перейняли в іспанців кориду. Тепер свині в Україні вмирають красиво.

Сидить старий бандерівець біля дому, люльку курить. Тут до нього внук прибігає:
- Діду, діду, а то правда що в тебе автомат на горищі захований?
Дід так спокійно:
- Брешуть люди, внучку, брешуть.
Через деякий час знов прибігає:
- А то правда, діду, що в тебе танк схований у лісі?
- Та брешуть люди, внучку, брешуть…
Ще через деякий час прибігає:
- А то правда, діду, що в тебе атомна бомба в городі зарита.
- От чого нема, того уже нема