Приколи

Бабушку, которая умеет писать СМСки, подруги во дворе называют ведьмой.

Пенсионерка Петрова на экскурсии в музее восковых фигур три часа
жаловалась Сталину на жизнь.

Бабулька в магазині, роздивляючись стрінги, заявила в подиві:
- Ось захочеш обісратися, а нікуди.

Обидно, когда твоя бабушка помнит Сталина, а тебя - нет!

Хочу чтоб в старости у меня была подруга,которой можно было позвонить и заорать: Ну чё,старая коза,пойдём пенсию тратить?

Літо. Жара. Зять і теща сапають в полі ненависну плантацію буряка. Зять набирається сміливості і каже:
- Мамо, а чи не збігали б Ви мені по цигарки? Даю 50 грн. і здачі мені не треба віддавати.
Долаючи відчуття обурення. Теща рахує, думає, погоджується і жене по цигарки.
Сапають далі. Зять закурив. Посміливішав і каже:
- Мамо, а чи не збігали б Ви мені по пляшку горілки? Даю 100 грн. і здачі не треба.
Той же результат приправлений обуренням, яке спроможна перемогти лише жадібність. Збігала. Купила. Здачу залишила собі. Зять випив і повеселів зовсім:
- Мамо, а дайте я вас по писку трасьну! Даю 500 грн.!
Гнів тещі стримала лише думка про те, що 500 грн. гроші немалі, а на полі нікого нема і ніхто того не побачить. Погодилася!!! Відлуння затріщини по пиці прокотилося полем, а гроші перекочували в тещину кишеню. Дзвонить мобільний телефон у цілком задоволеного і вже практично щасливого зятя. Піднімає трубку. Дружина з того боку дроту люто викрикає: «Де ти є, йолопе? Що робиш, далі на дивані валяєшся біля телевізора?». Та ні, – відказує зять, – на полі з мамою буряки сапаю. Дружина вже тепліше питає: «Ти мамі пенсію віддав?». Та віддаю по-трохи, – рапортує зять . . .

Хочу,чтобы в старости у меня была подруга,которой можно было позвонить и заорать:"Ну шо,карга старая .....,когда пойдём пенсию тратить?"

Чем больше грудь в молодости, тем больше вероятность заправлять ее в штаны в старости.