Одного літа ми постійно рибалили на вихідні в селі, звідки родом чоловік. Людей не чіпатиму. Розкажу про одного жабця. Перші два рази, прийшовши й отаборившись, ми думали - випадковістть. Як з’ясувалося далі - закономірність: одне й те саме жабеня приходило, щойно ми розкладали вудки й сиділо з виразом мордочки: стрибати - не стрибати? Ну, типу - жити чи не жити? І не йшло, доки ми не змотували вудки й не йшли додомку.От ми його й прозвали Гамлєтом... І рибалив він з нами до пізньої осені... А наступного сезону не прийшов. Але відтоді я іншої думки про розум жабок )))