...За вікном вона бачила світ, але світ не помічав її. По склу билися краплі дощу,
розбиваючись в неї на очах. Ця наповнена речами кімната була одразу ж пуста і
пригнічуючи. Ні програми телепередач, ні звуки розмов батьків вона не чула, а лиш
схилившись біля монітору комп’ютора дивилася на старі свої фотографії. Вона дивилася на образ тої колишньої, усім знайомої дівчинки з широкою усмішкою, легкими кучерями,
завжди в веселкових кольорах… Відвернувшись, в дзеркалі побачила якусь іншу, невідому
дівчину-підлітка з прямим волоссям, темною тінню під очима, в чорному наче ніч
гольфі та пох...