Маршрутка. Їдуть донька років півтора з мамою:

— Ааааааа! Вєвєвє, аааа!... (І так — хвилин 10.)

— Громче!

— ААААА, кгекгеЕЕЕАААА!!!

— Ване скажу — замуж не возьмёт.

— А...

— Вот посмотришь.

— ... (Очима туди-сюди блим-блим. Тиша.)

Історія -- тут:

Как начать StoreJet® elite.

Чтобы начать StoreJet® elite вы должны втыкнуть внутри ваш привод USB или ваше портативное запоминающее устройство и открыть Мои компютер (Windows® Explorer).

Откроите USB провод или съемный привод хранения с письмом привода на пример D или F в зависимость от вашего компютера и даите двоинои клик на фаиле чтобы начать применение.

SJelite3.exe USB фаил останется на приводе чтобы быть способным SJelite3.exe использовати применение когда вы переключяитесь между разнами компьютерами.

Пожалуйста всегда используите применение от привода USB не от хард диск...

Так чи не щохвилини питав у матері хлопчик із горщиком на голові. Мама з сином їхали в лікарню (щоб зняти горщик) у міжміській маршрутці десь на Буковині. Після надцятої фрази мати хлопчика не витримала і сказала цілком передбачуваний автентичний український ідіоматичний вираз. Усі в салоні дружно попадали зі сміху.

(почуто "з третіх вуст")

Якось їду я пізно ввечері додому (це був четвер -- не п’ятниця, близько 22:30). Заходжу в маршрутку...

Там ходить по салону здоровань-водій (ніби тверезий) і збирає гроші.

Збирає -- й намагається хохмити.

Один мужик йому дає 50-ку -- а водій і каже:

"І шо ж це ти такі гроші возиш? Хіба можна крупними купюрами? Ось прийдеш додому -- а жінка й витягне в тебе із кармана. А якшо дрібними, то хоть шось та й останеться".

Усі благочинно посміхаються (особливо дівчата), водій далі збирає гроші й жартує.

Потім сідає за кермо -- і продовжує щось балакати. Щось смішне, на його думку....

Дівчинка (рочків 4) каже:

-- Мама, у меня уже нога повзрослела!..