Пішли якось батько з сином на полювання. ну батько був інвалід - не було у нього ніг...
Але мисливець у минулому - просто маестро, уламав синка.
Той лямки до татуся приробив, як рюкзачелу на спину закинув і йдуть - полюють. Файно!
Синок вперед рушницею тиче, батько корму прикриває.
Раптом кабани!!! багато й відразу.
Обцюнявся тоді синок і вирішив драпати з такою халепи.
Біжить, а незручно: ранець з татусем по спині б'є, батько над вухом чергами по кабанам смалить. Відчуває - не втекти з вантажем...(
Зітхнув він тяжко, кинув ношу і що є духу ломанувся в село.
Прибігає додому, падає перед матір'ю на коліна і каже:
- Простіть, мамо, не вберіг батеньку, загризли його кабани.
- Вас мисливців, холєра, не зрозумієш, - відповідає йому мати, - 10 хв назад татко приповз, говорить пі..сець, мати, немає у нас більше сина....