Реальна історія розказана моїм другом Санябою. Біля Саняби навпроти через вулицю жив його друг дитинства Пронь(Сергій 19-20 років). Жив не сам - з бабою. Батьки не знаю де були. І постоянно цей Пронь "воював" з бабою так як ріс сам. І от одного разу послала його баба по воду до кирниці. Набрав цей Пронь води і ненароком став на якогось там тюльпана чи нарциса ( кругом кирниці посадженні квіти). Баба побачила і почала кричати і обзивати Проня. Той не довго думаючи вилазить на "лавочку" для відра біля кирниці і з двох ніг починає топтати всі квітки кругом неї (кирниці). Баба в крик і починає ще гірше клясти і обзивати його махаючи руками до Проня. І так десь хвилин з 15 добрих. Тут терпець у Проня уривається і він з криком: - Щас все тут повикосюю на....й! лізе на гору(на хату), і з гори як у фільмі жахів падає до низу гиржава коса. І справді, кругом кирниці і кругом бабиної хати повикосював всі квітки які були. Баба з криками хапає якого дручка і починає лупцювати цього Проня. Тут почалася ціла баталія. Пронь получивши пару пи...дюхів, почав кричати до баби: - Зарубаю с..ку! і побіг до дровітні за сокирою. Але там сокири не знайшов, побіг в сарай і там нема. Тут він побіг до свого друга (кореша) через хату по вулиці. Забігає до нього на подвір`я, а той саме щось бринькав на гітарі. Пронь підбігає і каже: -чуєш Макс позич сокиру, хочу бабу зарубати! А Макс не відриваючись від гітари з абсолютно "камінним" лицем каже: - Пронь, ти шо баран? Сьогодніж свято, рубати не можна! Взавтра приходь... Оттак!