Був у мене учень.Таке слухняне дитя,- і на перерві сиділо,боячись засмутити мене. Якось підізвала його до себе і прошептала: - Сергієчку,не сиди, дитя,на перерві,-тобі потрібно сердечко тренувати, -смикни Катьку за волосся,бо вона гарненька, скинь вазон з підвіконня на підлогу і підстав комусь ніжку,-так усі хлопці роблять, - інакше вони не захочуть з тобою дружити, та ще і обсміювати можуть;)
Потім Сергій приніс мені найдивнішого кольору гладіолуси,коли пішов у 5 клас,і сказав: - Я знаю, що Ви не любите букетів,бо Вам жаль, оли зрізують квіти і їм болить,але ці квіти такі дивні і незвичайні,як Ви. Я попросив маму купити їх Вам,але обов"язково віддам їй гроші за них з першої зарплати. І ще я обіцяв перейти в іншу школу,та не піду туди,-у нашому класі лишилась Ваша енергія,-буду тут...
Оце навчать, хорошого
Я прийняла той букет, хоч і сльози в очах ця сповідь дитяча викликала... Далі Сергій поступав до Київського університету, тобто, набрав НАЙВИЩУ кількість балів із можливих серед усіх абітурієнтів, йому дозволили вибрати два факультети, на яких він і вчився. Згодом зустрів мене і похвалився, що у нього є дівчина, яку дуже любить. Я рада за нього. Його не зіпсували мої научання на мілкі пакості:-*
Дивовижна дитина, чомусь аж до сліз пройняло. Мабуть бо на мене він схожий...
Мистецтво педагогіки не в тому, щоб "навчити", а щоб навчити думати і бути людиною. Це рідко хто може, тому мені завжди прикро коли людина, що дійсно це може - залишає школу, і там "сидять" до останнього ті, кого звідти гнати б теба
Дивовижна дитина, чомусь аж до сліз пройняло. Мабуть бо на мене він схожий...
Мистецтво педагогіки не в тому, щоб "навчити", а щоб навчити думати і бути людиною. Це рідко хто може, тому мені завжди прикро коли людина, що дійсно це може - залишає школу, і там "сидять" до останнього ті, кого звідти гнати б теба Теж зарплатня наша ніяка вигнала мене за "довгим карбованцем", щоб поставити на ноги. дітей, котрих народила:(. Такі реалії, - нікуди від цього не дітися:(. Але сильним людям даються сильні випробування, бо вони їх зможуть витримати...
Дивовижна дитина, чомусь аж до сліз пройняло. Мабуть бо на мене він схожий...
Мистецтво педагогіки не в тому, щоб "навчити", а щоб навчити думати і бути людиною. Це рідко хто може, тому мені завжди прикро коли людина, що дійсно це може - залишає школу, і там "сидять" до останнього ті, кого звідти гнати б теба Теж зарплатня наша ніяка вигнала мене за "довгим карбованцем", щоб поставити на ноги. дітей, котрих народила. Такі реалії, - нікуди від цього не дітися. Але сильним людям даються сильні випробування, бо вони їх зможуть витримати...
Ай, давай про це не будемо. Більшу частину життя я собі кажу, що то я просто сильна і все колись буде так, як мені хочеться. Але коли то буде.
Вообще-то это такой период, когда дети таким образом проявляют свою симпатию: за косичку дернуть. или портфелем по голове очень милый стих! Мне понравился
Дивовижна дитина, чомусь аж до сліз пройняло. Мабуть бо на мене він схожий...
Мистецтво педагогіки не в тому, щоб "навчити", а щоб навчити думати і бути людиною. Це рідко хто може, тому мені завжди прикро коли людина, що дійсно це може - залишає школу, і там "сидять" до останнього ті, кого звідти гнати б теба Теж зарплатня наша ніяка вигнала мене за "довгим карбованцем", щоб поставити на ноги. дітей, котрих народила. Такі реалії, - нікуди від цього не дітися. Але сильним людям даються сильні випробування, бо вони їх зможуть витримати... Ай, давай про це не будемо. Більшу частину життя я собі кажу, що то я просто сильна і все колись буде так, як мені хочеться. Але коли то буде.Ні, - то ні. Не будемо.
Комментариев: 11