Отже, історія з життя гризунів або як боротися з пияцтвом нетрадиційними методами.
Був у мене товариш, біофізик. Вивчав він якісь там процеси вищої нервової діяльності, а об'єктом йому служили традиційні білі миші.
Було в нього їх у лабораторії сила-силенна, експерименти з ними проходили цілком вдало, успіх був вже от-от як близько, але гримнув капітальний ремонт будинку інституту й довелося йому розпихувати своїх мишок по друзях, знайомих, іншим лабораторіям і т.д. Щоб не пропали результати кропіткої роботи багатьох місяців. На час, звичайно, поки там робітники труби міняють і стіни штукатурять.
Більшу частину мишок він просто приніс до себе додому, благо жив він тоді близько від інституту. Дружина його буквально завила від такої компанії, погрожувала навіть до мами на час виїхати, а от трирічна дочка - та так просто в неймовірний захват прийшла. Самі поміркуєте, мишки такі біленькі, чистенькі.
Грала вона з ними всі дні безперервно, закинувши плюшевих ведмедиків і ляльок.
Купала їх у ванній, наряджала в лялькові платтячка, а одного разу так взагалі придумала їх аквареллю пофарбувати в усі кольори сонячного спектра.
Вийшло ну просто неймовірно, по-моєму, навіть самим мишам сподобалося.
Потім усе вляглося, мишки виїхали назад у лабораторію, але історія зненацька одержала продовження. Одного разу розговорився мій приятель із сусідом по поверху - з яким, до речі, у них суміжний балкон був.
Сусід і говорить:
- Ти знаєш, я от уже місяць як" зав'язав" зовсім (до цього він жоден вечір тверезим не приходив додому! ).
-???
- Так допився до чортів! Уявляєш, сиджу на балконі й отут раптом миша виходить. ЧЕРВОНА! А за нею ЗЕЛЕНА! А потім ФІОЛЕТОВА! Я як таке побачив, так смертний зарік дав - ні краплі більше цієї отрути!