ПОРОБЛЕНО. Частина друга.

Але, коли я писав, що наклепи були аж надто безглуздими, що пригоди та ідеї були значно цікавішими, ніж бігати та крутити дулі чи шмаляти з рогатки, це були не просто вихваляночки.
Дід насправді дуже переживав - і те, що його справді пошили в дурні, і те, що повірив бозна-кому.
Баба Зіна знайшла собі нову мішень, накручуючи вже сусідній двір.
І аж через рік я вирішив помститися.
Бо баба Зіна, крім брехливості, була ще й марновірною аж до маленьких бісенят. Там хтось ворожить, тут когось зглазили, тут на свято нічого залізного брати до рук ніззя, а вже як ховали когось, то від захисних ритуалів увесь двір ходором ходив.
Спочатку я витяг вдома здоровезну циганську голку. Закоптив її свічкою, прив'язав капітальну чорну нитку, і майже вночі встромив Бабі Зіні в оббиті дерматином двері.
Це спрацювало: зранку почався гвалт, ой, хтось ворожить, ой, зі світу зжити хочуть, ой...
Звісно, на мене чи когось ще з малих Баба Зіна не думала. В її сприйнятті таке могли робити лише жінки, отже, підозри пішли по сусідках.
Через три дні я відірвав кілька довгих ганчірочок, нав'язав вузлів, і примотав цю інсталяцию до ручки, щедро посипавши землею з палісадника.
Бабі Зіні стало зле, вона ледь пересувалася, коли вийшла, бо пороблено було на совість - це ж пути з мерця зняли, щоб їй ноги відняло.
Шоковані сусіди бачили ті ганчірки, бачили землю, і теж Все Зрозуміли. Це все ота от з квартири навпроти, це вона відьма, бо всі знають, що ота от відьма.
Ота от відбивалася і навіть сипала прокльонами, але згодом здалася і поїхала геть - на курорт. Бо зовсім показилися люди.
Все затихло, а Баба Зіна стала трохи одужувати.
Пройшло ще кілька місяців, і я знайшов "синьку" якоїсь книжки з хіромантії. Хтось до школи приніс, така магія, що вапщє. Лінії на руках, як міряти, що казати.
Але головним дивом була копія обкладинки, уся в алхімічних символах. І рука в пентаклі. Перемалював собі і пентакль, і символи - для діла.
Для гранд-фінала треба було зробити щось, чого баба Зіна з сусілами ще ніколи не бачили. Щось таке, щоб вони взагалі гадки не мали, звідки це НЛО взялося і які демони тут шурують.
Отже, я знайшов шмат фанери, намалював на весь шмат пентакль, прикрасив його карлючками з алхімії, і ще й пропік малюнок випалювачем. Забив п'ять гвіздків, щоб на них посадити свічки. Мало.
Червоним муліне натягнув пентаграму між гвіздками.
Мало.
Пішов на вулицю шукати натхнення. Знайшов дохлого пацюка. Розмотав пентаграму з муліне, розтяг пацюка нитками, намотав пентаграму вже в кілька ниток поверх.
О, оце вже добре піде.
І пішло. Поставив свічки, і приніс вночі "тортика" під двері бабі Зіні. Запалив свічки, подзвонив у двері - і тихенько чкурнув до підвальної комірки під сходами. Щоб не тікати попід вікнами.
Згори зашаруділо.
Прочинилися двері.
Заревла така сирена громадянської оборони, що я навіть не второпав, звідки воно таке. Ну не доводилося чути, як реве без зупинки баба Зіна.
Мабуть, хвилину стояв дурний вий, потім захлинувся.
А мені довелося сидіти під сходами ще годину, поки бігали сусіди, їхала "швидка" та бабу Зину несли до машини. Вдома відмазувався, що от маю гріх, загулявся з друзями, доки з річки дійшли...
Не знаю, де поділася інсталяція з пацюком. Баба Зіна вижила, але стала тихою-тихою, вже майже і не з'являлася надворі після нападу. Всі знали, що їй було пороблено, і не просто пороблено, а капітально так, на смерть. Не знали, хто поробив, бо ота от відьма крутила шури-мури десь на морях, а іншої кандидатури не завезли.
А я мовчав. Бо і сам злякався такого ефекту.
Але... не треба було вигадувати пласких дурниць про мою поведінку. Баба Зіна і уявити не могла, наскільки мої справжні знущання цікавіші.