Про кохання
Пам'ятаєш нашу першу зустріч, коли я, скромна, сором'язлива першокурсниця, 
навіть не знала з якого боку до тебе підійти і тому страшенно боялася це 
зробити!Пам"ята?ш, як я дивилась на тебе великими переляканими очима? Пам'ятаєш 
моі перші несміливі і невпевнені дотики? Навряд чи... Ти ж такий 
безсердечний, холодний, сталевий... існуіш собі і навіть не здогадуєшся, як 
тріпоче бідне дівоче серце від кожного, сповненого надії, погляду на тебе, у 
ті миті, коли твоя допомога потрібна більше за все. Ти навіть не можеш 
уявити собі, що ті кілька зустрічей на місяць, які нам відведено згори - то 
страшенно, катастрофічно мало!
Навколо тебе зазвичай крутиться чимало народу, дівчат і хлопців, яким так 
само не йметься звернутися до тебе зайвий раз. Я не ревную. Я розумію, що ти 
не можеш належати тільки мені, хоча... ой, як це було б непогано! Втім, ти 
б, певно, і тоді лишився таким же холодним, залізним і невблаганним. Але 
зна?ш, так навіть краще, що ти належиш всім і водночас нікому... Так 
цікавіше.
інакше, зникла б та солодко-виснажуюча радість кожноі зустрічі і 
гостро-гірке розчарування, якщо ця зустріч виявлялася марною. Тоді б я не 
навчилася планувати моі життя і робити у своій голові такі складні 
розрахунки, лише заради того, щоб мати змогу плідно зустрітися з тобою 
зайвий раз. Я вже навіть звикла так жити. Тим паче, що я зараз просто не 
можу уявити свого життя без тебе, тому погоджуюсь на будь які умови 
спілкування (хоча б і не була б проти зробити іх трохи вигіднішими для 
себе). Я навіть зрозуміла, що і ти не такий вже неприступний і поважний, 
тому не зазнавайся. У тебе є одна невеличка залежність від мене. Надзвичайно 
маленька порівняно з тобою, вона все ж існує. 
Скажу навіть більше - ви 
взаємопов'язані та взаємозалежні, і вона так само не важить нічого без тебе, 
як і ти без неі, маленькоі, пластиковоі і такоі рідноі...
Мій банкомат, як же тяжко було б жити без тебе, нам, бідним студентам, якби 
не було тебе, якби за кожною стипендіію треба було б іздити в бухгалтерію, 
відстоювати багатокілометрові черги... Велике дякую, від всіх-всіх 
студентів, за те що ти є!



Комментариев: 1