Пам'ятаєш нашу першу зустріч, коли я, скромна, сором'язлива першокурсниця,
навіть не знала з якого боку до тебе підійти і тому страшенно боялася це
зробити!Пам"ята?ш, як я дивилась на тебе великими переляканими очима? Пам'ятаєш
моі перші несміливі і невпевнені дотики? Навряд чи... Ти ж такий
безсердечний, холодний, сталевий... існуіш собі і навіть не здогадуєшся, як
тріпоче бідне дівоче серце від кожного, сповненого надії, погляду на тебе, у
ті миті, коли твоя допомога потрібна більше за все. Ти навіть не можеш
уявити собі, що ті кілька зустрічей на місяць, які нам відведено згори - то
страшенно, катастрофічно мало!
Навколо тебе зазвичай крутиться чимало народу, дівчат і хлопців, яким так
само не йметься звернутися до тебе зайвий раз. Я не ревную. Я розумію, що ти
не можеш належати тільки мені, хоча... ой, як це було б непогано! Втім, ти
б, певно, і тоді лишився таким же холодним, залізним і невблаганним. Але
зна?ш, так навіть краще, що ти належиш всім і водночас нікому... Так
цікавіше.
інакше, зникла б та солодко-виснажуюча радість кожноі зустрічі і
гостро-гірке розчарування, якщо ця зустріч виявлялася марною. Тоді б я не
навчилася планувати моі життя і робити у своій голові такі складні
розрахунки, лише заради того, щоб мати змогу плідно зустрітися з тобою
зайвий раз. Я вже навіть звикла так жити. Тим паче, що я зараз просто не
можу уявити свого життя без тебе, тому погоджуюсь на будь які умови
спілкування (хоча б і не була б проти зробити іх трохи вигіднішими для
себе). Я навіть зрозуміла, що і ти не такий вже неприступний і поважний,
тому не зазнавайся. У тебе є одна невеличка залежність від мене. Надзвичайно
маленька порівняно з тобою, вона все ж існує. Скажу навіть більше - ви
взаємопов'язані та взаємозалежні, і вона так само не важить нічого без тебе,
як і ти без неі, маленькоі, пластиковоі і такоі рідноі...
Мій банкомат, як же тяжко було б жити без тебе, нам, бідним студентам, якби
не було тебе, якби за кожною стипендіію треба було б іздити в бухгалтерію,
відстоювати багатокілометрові черги... Велике дякую, від всіх-всіх
студентів, за те що ти є!