Сяйнувши білосніжно тільцями,
У недосяжній вишині
Летять, летять прокладки з крильцями
Неначе птахи навесні.
У світі чистому й прекрасному,
Де стільки зоряних доріг,
Це так ганебно і образливо
Лежати в когось поміж ніг!
Хай краще під дощами киснути
За цю пьянку свободи мить.
А там, куди вас хочуть втиснути,
Яка романтика, скажіть?
Летіть же вільно і крилато!
Хай ваш політ не знає меж!
Бо хто народжений літати,
Того в труси не запихнеш!

Автор – Анатолій Матвійчук