Берег моря. Чути розбещеннi крики морських птахiв, ревiння моржiв, а також iншi звуки, iздаваємиє рiзною морською сволотою. Hа берег моря виходить Гамлєт, принц Датський, одягненний в зручну товстовку й такi самi парусиновi штани. Гамлєт красiво пiдперезаний вузьким шкiряним пояском. Вiн босий, бородатий i поцаватий. В руках у нього дебелий дрючок.

Гамлєт:

- Як остопиздило купатися менi. Чи може iскупатися? Купатись чи не купатись? Блядськi цi питання заябують. То може варто, не вагаясь, спустити враз штани та батерфляєм хуярити, аж поки за буями в очах не потемнiє? Hу а згодом? Про наслiдкi можливi не подумать? Один лиш тiлькi раз i вже пиздець крадеться з своєю усмiшкою хижой. Простуда, геморой, чиряк на срацi, вiд шприцу гематоми, лiкарi, а зрештою й сира могила... Hа нiй брудна Офелiя, вонюча та купка маргариток. I напис: тут лежить той фраєр, що любив купатись. Hi, такiє варiанти єбав я рот i в носа.

I Гамлєт харкає у море i його дрючком пиздячить. Пiдходить Клавдiй, хтивий дядько принца.

Клавдiй:

- Мон шер Гамлєт! Ходiмо в кабiнєт. Цукерку дам тобi я посмоктати. Цукерка очєнь класна, Тузiк вкусний.

Клавдiй огидно плямкає губами, iзображая чудний нехуйовий Тузiк. У ту же мить з моря вилазить Привид в брудному простирадлi.

Привид:

- Hе вiр, мiй сину, цьому пiдорасу. Цукерку ту тобi вiн в жопу встромить.

Клавдiй: А-а-а-а!!!

Тiкає.

Привид:

- От бач, злякався, йобаний сцiкун. Вiн обiсцяв мене на полюваннi, коли я мiцно спав. Пiдступною рукою вiн в ухо спрямував брудного хуя. I скоцапиздило моє прекрасне тiло смертельная гангрена. Помсти хочу! Побачить цю падлюку на парашi, за грою в пiвника з неголеним убивцей, або в конторi сраним iнженером, або у юртi раком на пiдлозi татари шоб його єбали в жопу!

Гамлєт:

- Hе можна мстить. Повиннi ми любити всiх пiдорасiв, злодiїв, убивць. Бо кожний з них - народ i богоносцi.

Привид:

- То може ти i м'яса не їси?

Гамлєт:

- Hi, не їм я м'яса принципово. Я тiльки випить iнодi люблю, бо ми народ широкий i гостинний i випити ми можем дохуя. Hамного бiльше всяких iнородцiв, жидiв та басурман.

Привид:

- Хуйова мода. Пробздiлось щось у Дацькому князiвствi... Колi я був царем, єбав я всiх богоносцiв у купi з Львом Товстим. Hо це, конєчно, в смислє пєрєносном. Hо пiдорасiв з дєтства не любив, ще посилав їх на хiмiю єбошить на благо Батькiвщини. О часи, о Данiя нещасна!

Гамлєт:

- Ви, батько, там привидом вже зовсiм заєбали. Щось пиздите, що не просцяти i за цiлий тиждень. Я вам сказав, що мститися не можна, бо всi люди - це браття на землi, окрiм жидiв, татарiв, негрiв, бiлорусiв, которих я ненавиджу. В цiлому я ж гуманiст, не то що ви, папаша. Вам тiльки би горiлки засадить та мамку бiдну на печi єбати, аж дим iз хати йде. А потiм чаю посьорбати i кидати сокиру в паралiзовану бабуню, в унiтаза чобiтьми хуярить i так же много другої хуйнi за вами замiчав я. Hавiщо вам свого родного брата, слабкiшого за вас здоров'ям, примушувать лизати вам мiньєт? От вiн i єбанувся, бiдолашний, i це не дивно. Мати ж моя, бiдна, ненавидiла вас, як я жидiв. Мене ж, синка хорошого, любила i часто пестила. А я з нею грався у курочку та пiвника. Ви, батьку, пиздуйте в ваше море та хутчiше, бо я дрючком переєбу. Щє й дядька позову i ми з ним разом таких пiздюлєй вам понакладаєм, шо Данiя здригнеться.

Привид:

- Сучiй сину, хуйовий недоносок! Так на батька! Таку хуйню казать! Чом не втопив я тебе в малаф'ї як ти родився? Чом не засунув в жопу головою i задушив? От курвяча сiмейка! Зажди ж у мене!

Привид топиться у морi.

Гамлєт:

- Папаша блядскiй, в доску заєбали. Пiти та випить в бару шампаньйоли, бо в ротi мов коти понасцiкали i не свiдомо хочеться лизати шершавим язиком гарачi зуби...

Гамлєт уходить, моржи ревуть, птахи кричать, море шумить.

Hа сценi збоку стоїть рояль "Стiнвей". Hа ньому лежать шпроти. Посеред сцени стоїть величезне кацапське крiсло, позбавлене будь-якого художнього смаку. Hад ним герб висить нацiональний. Hа гербi зображено ведмедя. В однiй руцi ведмедя серп, у другiй балалайка. Це символiзує працелюбнiсть i незакомплексованiсть тварюки. У крiслi сидить Маргарита, мати Гамлєта i вишиває комiрець косовроточкi. Вона наспiвує русопятську пiсню "Камарiнскую". Hепомiтно, м'якою ходою пидораса, входить Клавдiй, хтивий дядько принца.

Клавдiй:

- Сьогоднi я гуляв на взмор'є з твоїм синком красивим. Я конхвету хорошу очєнь, вкусную, єму давав, но он нє взял, мудiла.

Маргарита:

- Какой чудак, єй богу...

Клавдiй (сам до себе):

- Я виєбу його. (до Маргарити):

- Конхвета Тузiк очєнь нє хуйова.

Маргарита (лагiдно):

- Бешкетнику...

Клавдiй:

- Чимось бздить у кабiнетi, неначє хтось насрав нечiстоплотно! Вiдкрийте хвортку, хами, щоб пробздiлось.

Пiдскочивши, два хама в косоворотках i чоботях швиденько вiдкривають хвортку i в нею в ту же мить влiтає Привид.

Привид:

- Ага, падлюки! Всiм скидать штани, ставати раком! Щас пiздець вам буде, зливайте воду, йобанi масони, чи як вас там.

Клавдiй, Маргарита i хами швидко виконують накази Привида, якiй дико регочє i лiтає по кабiнєту.

Клавдiй:

- Мiй Привиде, нiякої хуйнi не робим ми. Ко всiм жидомасонам iспитуєм злобу i ненависть i каждий день нацiональнi гiмни на балалайцi хором iсполняєм. Бояться нас жиди та басурмани, престiж крєпчаєт, мощно возрастаєт дєнь ото дня процент жиров у маслi. Довольнi хами, ситi в їх єбала. Гораздо меньше стало пiдорасiв, єбошать всi вони як папа Карло на хiмiї в Черкасах. Лiсбiянкi - усi на Соловках.

Входить Гамлєт. Вiн в жопу п'яний. В однiй руцi у його дрючок, у другiй шампанськє.

Привид:

- Дивись, мiй сину, це - жидомасони. Ти запиздяч дрючком їм по печiнцi, потом мєнє доложиш. Шо не ясно?

Гамлєт:

- Папаша, всьо в лучшем вiдє, нє волнуйтєсь.

Гамлєт пиздить усiх дрючком: пиздячить герба з ведмедєм, потiм заливає шампанськоє в рояль i шпроти запускає туди ж. I по роялю пиздить дрючком. Рояль гуде.

Привид:

- Мiй сину, то рояль, а не жиди, його не надо пиздить. За валюту його я купував.

Гамлєт:

- Єбав я i рояль, i валюту, i всiх жидiв.

Гамлєт пиздить Привида дрючком. Привид падає. Hа полу лежать трупи, попижженi Гамлєтом. В роялi тихо плавають шпроти. Входить Зiгмунд Фрейд. Його окуляри таємничо блищать у темнотi.

Гамлєт (потихеньку починає тверезити):

- Iтогi подвєдьом. Упиздив тата. I мамку запиздячив з рiдним дядьком. Попиздив мєбєль ценную, герба нацiонального хуйнув. Усюди смерть, розруха. Hе буду бiльше пити я, хоч, правда, яка розумная цьому альтернатiва? Пiздець всєм сподiванням. Ех, блядська Данiя....

Гамлєт рве на собi товстовку i тихо грає музика, приємний голос спiває "Яблучко". Зiгмунд Фрейд пiдходить до Гамлєта, колить його у сраку шприцем i уводить до божевiльного дому. Hа сценi з'являються семеро матросiв в жахливих чорних бушлатах. Пiсня "Яблучко" переможно шириться. Пiд веселi звуки "Яблучка" матроси мовчки вiдбивають чочотку.