В яру зозуленька кувала
Та й соловейко: тьох-тьох-тьох.
Іде духовності навала -
Читає Чехова Вітьок.

І рвуться рими через дамби -
То поетичний апогей:
Ахметівської сили ямби
Й гулаг-артьомовський хорей.

А три сестри на кухні варять
Галушки, борщик і узвар.
Підкаже Лідерові пам'ять,
Що Чехов - то наш Каменяр!

То наше все, то українська
Поезія, чіпати - зась!
І наша мова материнська
В його поемах зберіглась!

Про козака Хамелеона,
Про пані Душечку писав.
Щоб Лідер наших Регіонів
Над віршами його ридав.

Садок вишневий коло хати,
Рушниця на стіні в іржі.
Ми маєм Чехова вивчати -
Чудові він писав вірші!