Я жив в тіні імен. В тіні великих
Імен, немов шляхетних прапорів.
Їх смак душа сприймала, наче ліки,
Їх блиск в очах грозою майорів,
І супились зі стін суворі лики.
За хист мене збавляючи дарів.

Я вивчив імена тіней пізніше.
Ось тінь змії. Тінь ворога. Ось тінь
Кота, що переслідує тінь миші,
Ось тінь-тополя з тінню від листків.
А це прийшов тінь-день. В вечірній тиші
Чекає він тінь-ніч на самоті.

В передчуванні зрушення племен,
Розломів тверді та кончини миру,
Не те співаю, що бажає ліра,
А імена тіней та тінь імен.
_________________
З книги Генрі Лайона Олді "Обитель героїв".